Виховна робота

ГЕОГРАФIЧНИЙ КВК
«Україна МОЯ – БАТЬКІВЩИНА МОЯ!»

У грі беруть участь учні 8 – 9 класів, що дає можливість восьмикласникам закріпити знання, одержані у 8 класі з географіі України, а дев’ятикласникам повторити матеріал перед екзаменом.

Хід гри

І. Привітання

На сцену запрошуються дві команди: команда «Слобожани» та команда «Славутич», які представляють свою команду:

1.     Назва команди.

2.     Емблеми.

3.     Девіз.

4.     Привітання жюрі.

5.     Привітання болільникам.

ІІ. Розминка

Ведучий по черзі задає запитання командам:

1.     Звідки походить назва нашої держави?

2.     Яка площа України?

3.     Що символізують кольори у державному прапорі?

4.     Хто автор і композитор гімну України «Ще не вмерла Україна»?

5.     З якими державами межує Україна?

6.     Скільки областей в Україні?

7.     У якому кліматичному поясі розташована Україна?

8.     Яке місце за площею посідає Україна у Європі?

9.     У якому часовому поясі лежить Україна?

10.                Коли Україна стала суверенною державою?

ІІІ. Конкурс «Я свою державу знаю як п’ять пальців”

Кожна команда отримує завдання нанести на дошці, де зображено тільки контури України, 10 об’єктів (по одному кожен член команди).

Умови: хто швидше і вірніше!

1.     Дніпро.

2.     Українські Карпати.

3.     Кримські гори.

4.     Азовське море.

5.     Чорне море.

6.     Київ.

7.     Донбас.

8.     Закарпаття.

9.     Причорноморська низовина.

10.                Придніпровська низовина.

I.      Домашнє завдання: «Екологічні проблеми України»

Виступ команди «Слобожани»:

Під звуки музики на сцену виходять учасники команди.

Учень 1    Навряд чи знайдеться на Землі людина, яка скаже про себе: «Я не  люблю природу».

Учень 2    Дійсно, ми так багато говоримо про любов до природи, але …

Учень 3    Чому, залишившись наодинці з природою, ми стаємо схожими на печерних дикунів, не виконуємо елементарних норм поведінки у природі?

Учень 4    Ми вважаємо себе культурними людьми, але як часто навіть не знаємо, що можна, а чого не можна робити в лісі, в горах, на березі річки.

Учень 5    Природа з дивовижною щедрістю обдаровує нас усім, що має: ягодами, грибами, цілющими травами. І все це ми отримуємо безкоштовно!...

Учень 6    І настільки звикаємо до цього, що іноді поводимось у лісі на природі як у власній коморі, беремо все, що хочемо, бо впевненні: «На мій вік вистачить …», «Природа не збідніє».

Учень 7    Ось чому і перетворюється мальовнича галявина на звалище сміття… Ліси – не смітники, з яких назавжди втікають птахи і звірі.

Учень 8    Ми маємо запам’ятати: природа – не скатертина-самобранка. Вона відкриває свої таємниці та скарбниці не для хижацького використання, а для розуміння її мудрих законів.

Сценка 1 «Туристи - дикуни»

Ти бачив це сьогодні чи давно,

Немов казилась в лісі вража сила,

І не втішай себе, що все одно,

Вона не скаже, але й не простить

Того, що вже не в силі відродити.

І все одно, гірку розплати мить

Зазнаєм, як не ми, то наші діти!

Усі будемо винні – правду ніде діти!

Сценка 2 «Екологічна ситуація»

Учень          Останнім часом почастішали засухи – вигоріли ліси. Вода у Дніпрі брудна!

Учениця     Повітря таке, що важко дихати. Що ми залишимо нашим дітям?

Продавець – Кому ковток свіжого повітря?

-         Кому джерельної води?

-         Кому промінчик сонячного світла?

-         Кому шматочок веселки?

(гримить грім; пішов дощ, на даху «намета» маленькі дірочки)

-         Що це? Звідки ці дірочки?

-         Йде кислотний дощ, це він проїдає тканину.

-         Ой, як страшно!

(всі разом збиваються під «намет»)

Учень          Послухайте, невже ми більше ніколи не побачимо синього неба?

Учениця     Не почуємо пташиного співу?

Учень          Невже ми це все втратили?

Хором:        Ні! Ми цього не допустимо!

Учень          Є річка в нашому селі: красуня, вербами обнесена,                  Мерлою наречена – в історію занесена.

Учень         Та тільки всі не хочуть знати,                                                          Що про неї треба дбати.

Учениця     Щоб вода в ній була голубою і чистою,                                       Щоб хвилі пінились її водою променистою.                                 Часто можна там витягти банку, дріт колючий.                      Неможливо відпочити – вигляд аж болючий.

Учень         А в законі є слова: «Бережіть природу!»                                             І ніхто не дав нам права нищить її вроду.

(виходить «рибка» і плаче)

-         Чуєте, хтось плаче.

-         Хто ти?

-         Я – рибка.

-         А чого ти плачеш?

-         Ой біда!

Рибка         Люди, що це за вода?

Може, вам і добре пити,

А мені в ній важко жити.

І на дні, і у воді хімікати в ній усі.

А вода ж була колись!

Люди! Звідки ви взялись?

Люди, трохи совість майте!

Бідну річеньку спасайте!

(звучить мелодія пісні «Дивлюсь я на небо»)

Дивлюсь я на небо

Та й думку гадаю

Що ми після себе

На світі лишаєм?

Ліси наші в’януть

Нема більше рік

Пташки покидають

Край рідний навік.

Нечисте повітря

У грунті – нітрати

І слово «Чорнобиль»

Нам страшно згадати

І щоб на світі не сталось біди –

Хором       Шануймо природу усюди й завжди!

Фінал

Учень        Кожного дня і кожну хвилину

Оберігаємо всяку звірину,

Тільки добра їм потрібно бажати

І намагатись не ображати.

Учениця   Зупинимось – останній є шанс

Оглянемось – благаємо вас,

Все задумано мудро в природі

Жити в усьому в мирі і в згоді.

Учениця    Річка хай чиста тече

Пташеняті підставим плече

Як зрубаємо дерево –вмить

Поспішайте хоч два посадить.

Учень        Полюбимо природу палко

Не топчімо ногами фіалку …

Зупинімось – останній є шанс

Ця планета - не тільки для нас.

Учениця    Вміймо природу любити,

Кожній стеблині радіти.

У парку, у лісі, над яром

Цвіту не вирвем задаром.

Учень        Оберігаймо ж усюди

Шлях і стежину у гаю –

Все це окрасою буде

Нашого рідного краю.

Учениця   Ми – діти вкраїнського поля

З блакиті його висоти.

Тому-то нам випала доля:

Не гнутись – до сонця рости!

Учень        То ж будемо вищими вищих

Нехай нам забудеться лік.

Якщо ми себе не понищимо,

Ніхто нас не знищить повік!

(учні під музику виходять із сцени)

Показ домашнього завдання команди «Славутич»

Звучить музика «Солнечный круг». На сцену виходять всі учасники команди.

Учень        Вас вітає Сатиричний театр Охорони природи

Хором       СТОП

Учениця    Сьогодні наш виступ ми присвячуємо нашій ненці Україні, її чарівній природі.

Учень       Україна! Для нас вона в світі єдина, одна

В просторі, солодкому чарі …

Вона у зірках, у вербах вона

І в кожному серця ударі.

Учениця    Україна – це тихі чисті води і ясні зорі, зелені садочки, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки …

Учень        Україна – це розкішний вінок з рути і барвінку, це щебетання пташок, це … (його перебиває учень)

Учень        … Це так писали про Україну поети і письменники на початку ХХ століття, а на сьогоднішній день в Україні склалась дуже небезпечна екологічна обстановка. Це веде до поступового винищення природи і загрожує життю людей.

Учениця    Катастрофічні збитки завдають природі і суспільству в наш час екологічні аварії.

(звучить журлива музика, на фоні якої учень розповідає)

Учениця    Наша пам’ять і пам’ять багатьох поколінь буде повертати нас до тих трагічних днів, що сталися у квітні 1986 року … Вирвавшись із-під влади недбайливих господарів, ядерна смерть принесла на нашу землю біль, втрати і спустошення. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини окутала невидима чорна хвороба …

Учениця    (декламує вірш Ліни Костенко «Дума про Чорнобиль»)

Чорнобильці, брати мої!

Що ж ви наробили?

Загубили міста свої

Землю отруїли,

Загидили ліси і землю занедбали,

Поставили АЕС в верхів’ях трьох річок

То хто ж ви є, злочинці, канібали?

Ударив чорний дзвін і досить балачок!

Учень        Так, Чорнобильська трагедія – це дійсно біль і горе, яке торкнулось кожного своєю чорною рукою … Але хіба у повсякденному житті ми зустрічаємо факти жорстокого ставлення до природи???

(Всі виходять зі сцени. Звучить музика «Вместе весело багать по просторам»)

Виходять два туристи

Перший    Хто не любить ходити в походи, відпочивати біля річки чи озера, ловити рибу, збирати гриби?

Другий      А я люблю ще в лісі слухати пташиний спів, насолоджуватись запахом духм’яних квітів…

Перший    То ж давай мерщій відправимось у подорож.

(обіймаються за плечі і з піснею ідуть по сцені. Раптом у них на дорозі берізка).

Перший    Що це?

Другий      Та це ж берізку хтось зрубав, щоб наточити соку.

(звучить музика вальсу. Дівчинка-берізка декламує)

У березневий день її зрубали

Вона, немов лебідонька стояла

Стан обвивали шовковисті коси

Була нам мила в спеку і морози.

У березневий день її зрубали

Від болю затремтіла, застогнала,

Мов скошена упала при дорозі,

Весняним соком пролилися сльози.

Той сік цілющий, а вона вже мертва,

Рука не затремтіла, не затерпла!

Яке жорстоке серце треба мати,

Щоб ту красу навіки зруйнувати.

Стікали додолу ще живі сльозинки,

А небо чисте – жодної хмаринки

Весна ішла – життя всім дарувала,

А на землі берізка помирала …

Перший    Прошу вас із берези ви листячко не рвіть.

Ви краще їй сестричку зелену посадіть.

Ви краще їй шпаківню поставте на гілках,

Щоб прилітав до неї друг лісу – добрий птах!

Другий      Ходім до річки ми хутчіше, -

Там спокій, прохолода, тиша!

Перший     Що це з річкою? Вона непривітна і сумна.

(дівчинка у синій сукні імітує річку)

Другий     Ти ж була колись глибока

Повноводна і широка.

Чом же стала каламутна?

Чом хлюпочуть хвилі смутно?

Річка         Як мені не сумувати

Всі отрутохімікати

Постікали в мою воду,

Зіпсували чисту вроду!

Все течу між болотами,

Заросла очеретами,

Зникла риба, навіть раки

Поховались небораки.

Перший    Щось невесела у нас подорож виходить.

Другий      А це що за гамір?

(на сцену виходить група у масках звірів: ведмідь, лисичка, білочка, їжачок)

Ведмідь    Тихіше! Тихіше! Говоріть все по черзі!

Лисичка   Поки ми будемо терпіти це неподобство! Люди поводяться в нашому лісі як справжні злодії. Одні вирубують дерева, другі витоптують галявини. Я багато років ловила рибку у нашій річці, а вчора порізала лапку через побиту пляшку, що валялася у воді (всім показує перебиту лапку).

Їжачок      А мені вже обридло прибирати сміття та недоїдки за тими туристами, що зупиняються в нашому лісі.

Білочка     А оті багаття, що вони залишають – рано чи пізно вони спалять наш ліс.

(чути гамір, йдуть нові туристи)

Звірі          Тікаймо мерщій! (розбігаються)

Перший    Так, так. Оце справи! Скоро вже ніде нам буде відпочити, а рослини і тварин ми зможемо побачити тільки у Червоній книзі.

(всі учасники виходять на сцену)

Учень        Україно наша мила,

Неозорий, щедрий край.

Наче сонечко привітна

І прекрасна, як розмай!

Учениця    Україно! Рідна мати,

Я дочка твоя щаслива

Все, що ти мені дала

Я віддам тобі сповна.

Учень        Збережи усе, що маєш

Ти ж бо нас іще не знаєш.

Ми захисники природи

Гарної твоєї вроди!

Хором       Природа рідна – наша втіха

Тож нехай вона не знає лиха!

(учні виходять із сцени з піснею)

V. Гра з вболівальниками

Відгадай загадку:

1.    Біжить, шумить, хвилюється, а добігла і загубилася (річка)

2.    Край видно, а дійти до нього неможливо (горизонт)

3.    Країни без людей, міста без будинків, ліси без дерев, моря без води (карта)

4.    Під склом знаходжусь, на північ і південь дивлюсь, якщо зі мною підеш – назад дорогу легко знайдеш (компас)

5.    По морю йде, йде, а на берег вийде, - тут і пропадає (хвиля)

6.    Мене б’ють, мнуть, перевертають, ріжуть, а я все мовчу, всім добром плачу (земля)

7.    Є моря, а не попливеш; є шляхи, а не поїдеш; є земля, а не зореш (карта)

8.    По якій дорозі півроку ходять, а півроку їздять (по воді)

VI. Пісенний конкурс

(Дві команди розміщуються на сцені і проводять пісенну дуель)

Умови: хто заспіває більше пісень, де згадуються географічні назви.

Наприклад: «Реве та стогне Дніпр Широкий …»

«… Дунай, Дунай, ану узнай, где чей подарок …»

«Від Києва до Лубен насіяла конопель …»

«Як тебе не любити, Києве мій …»

«… самое синее в мире – Чорное море мое …»

VII. Конкурс капітанів

Умови: за 1 хвилину хто більше назве міст України.

ПІДСУМКИ ГРИ: виступ журі.